fbpx

Article: Breaking Point: When Does a Person Acquire the Status of an LLC Member?

Roman Shulyar, Partner and Head of Corporate and M&A at Marchenko Partners, together with Ruslan Yurchenko, an Associate in the same practice, have prepared an article for Yurydychna Gazeta, dedicated to the topic «Breaking Point: When Does a Person Acquire the Status of an LLC Member?».

Read the full article below or by the link (in Ukrainian).


З набуттям особою статусу учасника товариства з обмеженою відповідальність («ТОВ«) пов’язується виникнення у такої особи корпоративних прав і обов’язків. До них відносяться, зокрема, права на участь в управлінні, на дивіденди та на отримання частини майна ТОВ, що залишилася у разі його ліквідації після розрахунків з кредиторами. Саме це обумовлює важливе значення правильного визначення моменту, коли особа стає учасником ТОВ.

Незважаючи на важливість цього питання, Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 («Закон про ТОВ«) не дає чіткої відповіді на нього. Така законодавча прогалина може зумовлювати подальші спори при вирішенні питання, з якого моменту особу слід вважати учасником ТОВ. Спробуємо розібратися з цією проблемою.

Насамперед необхідно зазначити, що на практиці існує три основних підходи до визначення моменту набуття особою статусу учасника ТОВ. Так, можна вважати, що особа стає учасником ТОВ:

  • з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі ТОВ («Перший підхід«);
  • з моменту вступу до ТОВ («Другий підхід«); або
  • з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ («Третій підхід«).

Розглянемо кожен із підходів більш детально. Суть Першого підходу полягає в поєднанні та нерозривності права на частку та права на участь у ТОВ, яке випливає із частки. Тобто корпоративні права і обов’язки переходять до особи одночасно з правом власності на відповідну частку. Цей підхід знайшов своє відображення у пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008.

В останні роки перед прийняттям Закону про ТОВ, Перший підхід був витіснений Другим підходом. Відповідно до нього, право участі у ТОВ особа набуває тільки з моменту вступу до ТОВ, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників. При цьому набуття права власності на частку надає особі лише право на вступ до ТОВ. Другий підхід закріплений, зокрема, у пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» № 4 від 25.02.2016.

До набуття чинності Законом про ТОВ (17.06.2018) саме Другий підхід займав домінуючу позицію у судовій практиці. Таке широке застосування Другого підходу пояснювалося наступним.

  • Право участі у ТОВ є особистим немайновим правом. Класичною ознакою ТОВ була закритість персонального складу його учасників. Така закритість передбачала необхідність прийняття рішення загальними зборами учасників про прийняття особи до складу учасників або надання згоди на вступ особи до ТОВ.
  • Законодавство, яке було чинне до прийняття Закону про ТОВ, вимагало щоб статут ТОВ містив відомості про розмір часток кожного з учасників. Водночас, внесення змін до статуту ТОВ належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ. Тобто, зміна складу учасників потребувала внесення змін до статуту, що, свою чергу, потребувало затвердження змін до статуту загальними зборами учасників.
  • Для державної реєстрації змін у складі учасників ТОВ необхідно було подавати державному реєстратору відповідні зміни до статуту ТОВ та рішення загальних зборів учасників.

Разом з тим, головний недолік Другого підходу полягає у тому, що набуття статусу учасника ТОВ залежить від рішення загальних зборів учасників. В результаті, існує ризик блокування вступу нового учасника до ТОВ і, відповідно, порушення прав та законних інтересів особи, що набула частку на законних підставах.

Щодо Третього підходу слід зазначити, що він заперечується в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» № 4 від 25.02.2016. Так, суд вказав, що закон не пов’язує момент виникнення права участі у ТОВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників.

Однак, з прийняттям Закону про ТОВ можна стверджувати, що на сьогоднішній день саме Третій підхід повинен стати основним способом визначення моменту, з якого особа набуває корпоративні права і обов’язки учасника ТОВ. Таке твердження обґрунтовується наступним.

  • На відміну від попереднього законодавства, Закон про ТОВ передбачає принципово інші засади зміни складу учасників ТОВ. Зокрема, більше не вимагається вказувати у статуті ТОВ склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно, зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для затвердження таких змін.
  • Змінами до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 була усунена необхідність подання рішення загальних зборів учасників про прийняття особи до складу учасників ТОВ або надання згоди на вступ особи до ТОВ. На сьогоднішній день для державної реєстрації змін у складі учасників ТОВ можуть бути надані інші документи (наприклад, заява про вступ до ТОВ, акт приймання-передачі частки, судове рішення про стягнення частки, що набрало законної сили).
  • Відповідно до частини 5 статті 24 Закону про ТОВ, учасник вважається таким, що вийшов з ТОВ, з дня державної реєстрації його виходу. Тобто законодавство пов’язує момент втрати статусу учасника ТОВ з державною реєстрацією. Застосування аналогії закону дозволяє зробити висновок, що і момент набуття статусу учасника ТОВ залежить від державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ.

Варто зауважити, що новаторські положення Закону про ТОВ, які усунули залежність набуття статусу учасника ТОВ від рішення загальних зборів учасників ТОВ, піддаються критиці. Зокрема, вказується, що ці положення полегшують безконтрольний вступ до ТОВ третіх осіб. Для захисту від рейдерських захоплень пропонується прописувати у статуті ТОВ положення, що набуття статусу учасника можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників.

Не заперечуючи правильність та доцільність застосування Третього підходу, погоджуємося, що для встановлення додаткових запобіжників проти рейдерства можна передбачити у статуті особливі механізми вступу до ТОВ. У цьому разі для набуття корпоративних прав та обов’язків учасника ТОВ необхідно не лише здійснити державну реєстрацію відповідних змін у складі учасників ТОВ, а також отримати рішення загальних зборів учасників про (і) прийняття особи до складу учасників, або (іі) надання згоди на вступ особи до ТОВ, або (ііі) затвердження нового складу учасників, або (iv) викладення статуту ТОВ у новій редакції (якщо учасники вирішили зберегти в статуті перелік учасників) тощо.

Підсумовуючи, відзначимо, що, на нашу думку, домінуючий зараз Третій підхід видається найбільш прогресивним і правильним. Аби усунути сумніви, що саме він повинен застосовуватися, було б доцільно прямо передбачити в Законі про ТОВ, що особа набуває статусу учасника з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників. Самі ж учасники – якщо вони сумніваються в безпечності Третього підходу – завжди можуть передбачити в статуті додаткові запобіжники та механізми для мінімізації ризику корпоративного рейдерства.

Lawyers
Ruslan
Yurchenko