fbpx

Article: “Thin Red Line” Between the Abuse of Law and Its Proper Implementation in Corporate Law

Ruslan Yurchenko, Associate in the Corporate and M&A Practice, prepared an article for Yurydychna Gazeta, dedicated to the topic “Thin Red Line” Between the Abuse of Law and Its Proper Implementation in Corporate Law”.

Read the full article below or by the link (in Ukrainian).


Як свідчить практика, юристи та суди часто стикаються зі складнощами при застосуванні абстрактних правових категорій. Однією з таких “проблемних” категорій є зловживання правом. Якщо коротко, концепція “зловживання правом” покликана запобігати виникненню ситуацій, коли особа виходить за межі належної реалізації свого права із завданням шкоди іншій особі.

Корпоративне право не є винятком з цієї загальної тенденції. Напевно, найбільш популярними формами зловживання корпоративними правами є “грінмейл”, “корпоративний шантаж” та “активізм міноритаріїв”. Однак окрім таких класичних прикладів зловживання корпоративними правами, існують інші форми зловживання правом стосовно корпоративного управління та переважного права на придбання частки іншого учасника. Саме такі нестандарті приклади зловживання правом ми розглянемо нижче.

Відмова у подальшому схвалені правочину, який вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення

Як відомо, такі правочини створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого їх схвалення товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення. З одного боку, таке правило захищає товариство від ситуацій, коли посадові особи товариства вчиняють значні правочини та правочини із заінтересованістю з перевищенням повноваженням. З іншого боку, товариство може використати опцію подальшого схвалення правочину, щоб ухилитися від виконання комерційно невигідних договорів.

Так, в одній із судових справ було встановлено, що генеральний директор акціонерного товариства вчинив значний правочин з перевищенням наданих йому повноважень за відсутності згоди наглядової ради. В подальшому наглядова рада відмовила у схваленні відповідного значного правочину. Проте Верховний Суд зазначив, що у цій справі потрібно застосувати статтю 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами. Оскільки хоча наглядова рада наділена правом погоджувати правочини, несхвалення цим органом правочину повинно мати розумне пояснення, мотиви. Несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням своїм правом, яке спрямоване на завдання шкоди контрагенту. Єдиним мотивом такого несхвалення правочину було небажання розраховуватися за зобов’язаннями, які виникли за спірним договором (див. постанову Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 911/3039/19).

Скасування рішень загальних зборів учасників/акціонерів

Аксіомою корпоративного права є правило, що загальні збори учасників/акціонерів можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. З цього випливає, що загальні збори учасників/акціонерів можуть скасовувати будь-які свої рішення.

Водночас, у справі № 908/1027/17 Верховний Суд висловив позицію, що інколи скасування загальними зборами учасників своїх власних рішень є зловживанням правом. У цій справі події розгорнулися наступним чином: спочатку загальні збори учасників прийняли рішення про виплату дивідендів; потім один із учасників, який мав отримати частину дивідендів, вийшов з товариства; після чого, загальні збори учасників (вже без учасника, який вийшов з товариства) скасували своє рішення про виплату дивідендів. В результаті, учасник, який вийшов з товариства, втратив можливість отримати дивіденди.

Верховний Суд вказав, що розумним та справедливим є те, що після виходу учасника з товариства рішення загальних зборів учасників, які приймалися за його участі, зокрема щодо виплати цьому учаснику дивідендів, є обов’язковими для товариства. Адже скасування загальними зборами учасників попереднього рішення про виплату учаснику дивідендів після його виходу і втрати ним права голосу на загальних зборах учасників, є порушенням його законних очікувань щодо ефективного здійснення свого “права власності” (що є несправедливим) та призводить до зловживання іншими учасниками товариства своїми правами на прийняття рішення щодо прав учасника, який вийшов без врахування його голосу (що є нерозумним та несправедливим) (див. постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 908/1027/17).

Здійснення повноважень всупереч інтересам товариства

Одним з найбільших головний болів для власників бізнесу є зловживання посадовими особами юридичних осіб своїми службовими повноваженнями. При цьому досить часто вони формально виконують усі вимоги законодавства та внутрішніх актів юридичної особи (статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо). У цьому разі порятунком для власників бізнесу можуть слугувати такі абстракті категорії як обов’язок діяти добросовісно і розумно та заборона зловживання правом.

Зокрема, вирішуючи питання про визнання недійсними договорів, які були укладенні в особистих інтересах посадових осіб товариства всупереч інтересам самого товариства, Верховний Суд посилається на неприпустимість зловживанням правом при здійсненні посадовими особами своїх повноважень (див. постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Зміна рішення про реалізацію переважного права

За загальним правилом, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має переважне право на придбання частки іншого учасника цього товариства, що продається третій особі. Частина 3 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” передбачає 30-денний строк для прийняття рішення про реалізацію переважного права.

Разом з тим, на практиці може виникнути питання, чи може учасник товариства змінювати своє рішення в межах 30-денного строку? Тобто учасник товариства спочатку повідомляє письмово учасника, який продає частку, про відмову від свого переважного права, а потім цей учасник товариства повідомляє про намір скористатися своїм переважним правом.

Саме таке питання постало у судовій справі № 923/875/19. Верховний Суд дійшов висновку, що така непослідовність реалізації переважного права на придбання частки може вважатися зловживанням правом, яке завдає шкоди покупцю відповідної частки. Оскільки відмова від переважного права є одностороннім правочином. Учасник, який відмовився від реалізації переважного права, надає право третій особі набути частку у статутному капіталі у власність і стати учасником товариства. У разі, якщо учасник спочатку відмовився від свого переважного права, а потім звернувся до суду для переведення на себе прав покупця, то такий учасник відмовився від одностороннього правочину. Відповідно до частини 1 статті 214 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Відтак, суд має захистити права нового учасника, добросовісного покупця, який при придбанні частки розумно покладався на цей односторонній правочин (див. постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 923/875/19).

Висновки

Таким чином, при вчинені тих чи інших дій не слід покладатися лише на той факт, що певне право закріплене законодавством, установчими актами товариства та/або договорами. Потрібно пам’ятати про встановлені межі застосування певного права та відсутність наміру завдати шкоди іншій особі. Тому що вихід за межі застосування права або здійснення права з метою завдати шкоди іншій особі буде вважатися зловживанням правом, незважаючи на формальне дотримання букви закону. Як бачимо, суди активно аналізують дії учасників та органів управління товариства на предмет зловживання правом.

Lawyers
Ruslan
Yurchenko